Початки

Впродовж  багатьох років як рядові члени, так і члени Крайової управи ЛУКЖК відчували потребу мати видання (органу) відчувалася та обговорювали цю проблему.  Св. п. Катерина Кроуз, котра була організатором Ліґи у східній Канаді, завжди висловлювала підтримку ідеї журналу. Проте це був складний проект, щоби до нього бралася благодійна організація.

Цю проблему вкотре обговорювали на спеціяльній сесії під час Крайового конґресу 1956 року. З особливим запалом підтримували цей проект пані Віра Бучинська, св. п. Марія Баран та св. п. Ірина Малицька.  Вони обіцяли зробити все, що можливо, щоби втілити цю мрію в дійсність, і згодом добровільно для цього працювали.

Врешті під час Крайового конґресу 1968 року було ухвалено постанову скласкти хроніку сбяткування 25- ліття ЛУКЖК в окремому виданні.

В тому же році Крайова управа знаходилася в м. Торонто, під головством Ірини Малицької.  Там почалася серйозна праця над виконанням вищезгадоної постанови.  Це мав бути журнал, в котрому могли б друкуватися статті релігійного, духовного, культурного, освітнього, організаційного, історичного то сучасного змісту. Також журнал мав би служити, як форум для відділів ЛУКЖК, щоби дідитися новинами про свої святкування, радощі та горя з усіма членкинями Ліґи по всій країні. Деякі членкині не вірили, що це буде можлево .  На кожних сходинах співом допомогу благали від покровительки Марії у цій справі.  Обрано назву “Наша Дорога” (Our Way), али нерідко можна почути , що звуть наше видання  “Наша дорога” (Our Dearest). Голова Ірина Малицька енергійно та з велейким  ентузіязмом подорожувала до всіх епархій зі своєю підтримкою  видання ЛУКЖК.

І так, у січні 1970 було опубліковано перше число “Нашої дороги” (далі –Н.Д.). Першим редактором була Марія Баран з м. Саскатун (1970-2).  Іншими  членами  Редколеґії  були Ірина Малицька, Віра Бучинська, Люба Луцьків, Ярослава Винницька, д-р Стефанія Потоцька та Катерина Петаська.  Як тогочасний скарбник, я взяла на себе відповідальність за список абонеметів, рахунки видання, а також рахунки Крайової управи.  Це стало досить складно, і презначили ще декількох членів  редколґії.  Так, за адміністрацію “Нашої дороги”  також відповільдали Евгенія Савка, Ярослава Шереметата та  Марія Слободян.

Ще однин член адміністрації, Сильвія Кунанець, очолила відділ розповсюдження журналу на 20 років, за допомогою окремих членів торонтського відділу.  (Пакувальна дружена неодмінно замовляла собі піцу для наснаги!) Усі члени добровільно посвятили свій час і сили задля користі організації та ії видання.

Спочатку можна було членам записатися на абонемент чотирьох чисел Н.Д. за 2.50 дол., тобто, одне число за 75 центів.  Примірники посилалися Кожному абонементові додому.  Це дуже дорого коштувало, і кошти видання та розсилки не покривалися.  З 1972 до 1974 р. вдання друкувалося у формі  бюлетеня.  Але вдалося знову відновити цікавіший та яскравий формат журналу.

З переведенням Крайової  управи до Вініпеґу у 1974 р. Віра Бучинська стала головою і також редактором журналу на наступних 26 років. Голова Віра Бучинська пропонувала, щоби включити абонемент на Н.Д. у членські внески організації.  Також з ії ініціятиви було встановлено Резервний фонд  видання.  Два відповідні внески були затверджені під час ХХІ Конґресу у Вініпезі в 1977 році. Оці сміни дозволили Н.Д. незалежно збирати свої фінанси, без потреби збертатися до епархій.

Завдяки далекогслядності вищезгаданних жінок, наша організація ЛУКЖК змогла забезпечити зберігання свєї історії для майбутніх поколінь.

–          Написала Ярослава Шеремета, HLM

Написала Ярослава Шеремета, HLM