“Наша дорога” після 1998 р.

Під час ХІХ Конґресу ЛУКЖК у м. Торонто (червень 1998 р.) делеґати доручили Крайовій управі зосередитися над проблемами, визначеними та висловленими делеґатами і, опосередковано, членами різних відділів, що стосувалися журналу “Наша дорога” (далі – Н.Д.). Було рекомендовано створити комітет для проведення ревізії, та щоби він представив свій звіт під час наступних Пленарних засідань.

Крайова управа у Саскачевані надала цій рекомендації пріоритет, і створила надзвичайну комісію, котра виконала доручення. Звіт надзвичайної комісії складався з детальної ревізії тогочасної політики при журналі і, що важніше, виклав можливі рекомендації і стратегії для їх досягнення на короткий, а також довший терміни. Звіт прийняли в цілому (в принципі) під час Крайової пленарної конференції в м. Ріджайна) у квітні 1999 р., та затвердили під час Пленарних засідань у травні 2000 (у протоколі: “прийнято для розгляду”).

У вересні 1999 р. редактор Н.Д. Віра Бучинська подала у відставку, та крайова управа розпочала пошук за новим редактором, а також за іншою особою, котра би надавала потрібну технічну підтримку. Крім того, було оголошено конкурс (тендер) на друкування цього видання.

Під час Крайових пленарних засідань у грудні 2000 р. було рішено запропонувати посаду редактора Оксані Башук-Гепбурн (пров. Квебек), а посаду технічного помічника Сільвії Баран (м. Саскатун). Були внесені доповнення у “Концепцію Н.Д.”, що віддзеркалили зміни, втілені оцими рішеннями. Крім того, редколеґія була “ожвавлена” включенням в її члени представників епархій, редактора, технічного редактора, крайової голови та крайового скарбника.

Під час зустрічі в м. Ріджайна у січні 2001 р. крайова управа та новообрана голова Ширлі Лісовська провели співбесіду з Оксаною Башук-Гепбурн та Сільвією Баран. Обидві пані представили захоплюючі ідеї для створення переорганізованого видання, цікавого для читачів. Було прийнято рішення найняти обидвох жінок на їхні посади, відповідно. А договір для друкування було нагороджено фірмі ХХХ ХХХ м. Ріджайна).

Наступні кілька місяців були надзвичайно зайнятими, поки редактор співпрацювала з редколеґією, аби випустити перше число нового журналу перед початком Крайового конґресу в липні 2001 р. Було затримано дещо з попереднього формату, і додано нові розділи, як напр.:  “From Sea to Sea” (новини відділів та епархій), “Profiles” (цікаві персоналії), “Eternal Peace” (посмертні згадки) та “Letters to the Editor” (листи). Ці розділи продовжують бути серед найпопулярніших.

З відповідною фанфарою Ширлі Лісовська, Джейн Палюх та Оксана Башук-Гепбурн формально представили Н.Д. нового формату під час ХХ Конґресу у м. Ріджайна в липні 2001 р.

Новообрана крайова управа з вініпезької архиепархії запропонувала свою підтримку редколеґії. Петруся Дець стала фінансовим керівником Н.Д. і Джейн Палюх взяла на себе посаду ререферента з продажі та голови редколеґії. Під час їхньої каденції, журнал друкував реклями підприємств і організацій, котрі могли бути цікавими для української католицької громади. Отримані від них кошти сприяли хорошим доходам журналу, і також збільшило публічне реноме журналу та його число читачів.

Після обрання нової крайової управи із торонтської епархії у 2005 році, склад і погляди редколеґії перейшли на інших осіб, які продовжили підтримувати зміни, втілення котрих поширили славу і успіх нашого журналу.

• написала Джейн М. Палюх, HLM
• колишня крайова голова